Куди піти навчатися? Таке риторичне питання стоїть майже перед кожним випускником школи або гімназії. Найчастіше батьки не шкодують останніх грошей, щоб її дитина здобула вищу освіту, та вибилась в люди. Тому що у свідомості багатьох людей вкоренилася думка, що вища освіта - це синонім успішності, достатку і процвітання. Але чи так воно все насправді? Особисто Вам ніколи не спадало на думку, що геть занедбана економіка нашої держави справа рук некваліфікованих спеціалістів практично у всіх галузях діяльності, які масово штампуються вітчизняними вищими учбовими закладами?!Що каже нам про якість вищої освіти Вікіпедія? Вона каже, що «якість вищої освіти — сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства».Теоретично все вірно. До деякого моменту страждали ілюзіями і ми, студенти престижного КНУБА, де вартість навчання становить від 10 тис. до 20 тис. гривень на рік. Доки нам до рук не попав довідник 2010 року «Професори Київського національного університету будівництва і архітектури». Погортавши та більш детальніше ознайомившись з ним, ми прийшли до висновку, що нас навчають люди, які самі від будівництва знаходяться в діаметрально протилежному напрямку та знають про нього лише по книжкам! Виходить, що будь-який студент, який закінчив «вишку», зможе викладати в університеті без професійного і практичного досвіду? Але, справедливості заради, варто сказати, що знайшлась все ж таки єдина людина в ректораті, яка пропрацювала 5 років на будівництві майстром – це сам ректор університету, та декілька професорів. Всі інші не були там ні одного дня! Наприклад, проректор Лагутін Г.М. від старшого двірника університету добрався до професора, поняття не маючи, що таке взагалі будівництво. Що казати вже про проректора університету Баженова В.А., або доньку головного бухгалтера проректора Горову О.О., для яких будівництво – це така ж теорія, як і для решти студентів, аспірантів, кандидатів.Ну хоч, скажете Ви, декан архітектурного факультету повинен мати якийсь практичний досвід? То ж бо й воно, що вельмишановний Кащенко О.В. ні одного дня не працював ні на будові, ні в проектній організації! А що вже казати про заслуженого працівника освіти України, доктора технічних наук, професора Войтенко С.П.? Регалій багато, а практичного досвіду – дзусь! Вам мало прикладів? Тоді, наостанок, декан факультету - заслужений працівник освіти України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, академік, професор Смірнов В.М., якого через день виводять з студентської їдальні п’яним. Але адміністрація, як в тій приказці про трьох мавп, зайняла позицію: нічого не бачу, нічого не чую, нічого нікому не скажу! Народна мудрість свідчить, що «риба гниє з голови»! Тому не дивно, що серед завідуючих кафедрами - одиниці, хто має хоч якийсь досвід роботи в будівельній галузі. Що там вже казати про викладачів! Вчора студент університету – сьогодні викладач, аби грошей вистачило на посаду.Тому ми, студенти Київського будівельного університету, звертаємось з проханням до всіх громадян України. Не нарікайте на наш непрофесіоналізм, ставтесь з розумінням до падаючих будівель, мостів, споруд. Бо ми є справжніми учнями наших вчителів!Горе-студенти Київського будівельного університету.PS. Велике прохання передати та розповсюджити це повідомлення іншим не байдужим людям.